Комуністи плагіатили все, що могли.

Радянський союз часто порушував права власності, користуючись закритістю свого виробництва.

Копіював від стратегічних бомбардувальників і автомобілів до бритв, пилосмоків та дитячих іграшок. Так, на деяку продукцію купували й ліцензії. Та дещо і відверто крали. Що потім кралось робітниками у заводів. Відбувався такий собі колообіг совєцьких крадіжок.

Більше про те, чому у радянської промисловості не було шансів у незалежній Україні в нашому відео.

​​Продовжуємо цикл статей "Вільний ринок у нас в крові". А ви як завжди можете придбати наші футболки з принтом "Вільний ринок у нас в крові" за посиланням.

Сьогодні про пригоди й життя українця, який доніс аромат віденської кави Європі

Юрій Кульчицький народився 1640 року в шляхетній родині на Галичині. У молодості пристрасно вивчав мови, був поліглотом, знав османську, угорську, сербську, румунську й німецьку мови, тож йому швидко вдалося досягнути успіхів у кар’єрі перекладача.

Заробивши на посаді достатньо коштів відкрив власну компанію, яка реалізовувала товари з Османської Імперії: килими, тканини, перли, ювелірні вироби та інше. Згодом покинув торговельну діяльність і подався в чиновники, ставши цісарським кур’єром в Туреччині, адже мав багато зв’язків з тамтешньою елітою.

Коли Юрію було вже трохи за 40, османський султан вирішив почати боротьбу з “невірними” і напав на Австрію. 200-тисячна армія обложила Відень. Столицю обороняли лише 16 тисяч солдатів. Ситуація здавалася безвихідною. Поки вояки відчайдушно боронили місто, жителів охоплювала паніка.

Місцеві управлінці вже думали здаватися. Та провідник оборони, граф Рюдигер, наполіг на продовженні боротьби. Було вирішено ще раз спробувати просити про допомогу сусідів. Але з цим були проблеми: усіх кур’єрів османи ловили й страчували. Потрібна була людина, яка б злилася у їх оточенні. Тут і знадобився Кульчинський.

Разом зі слугою вони спокійно пройшли ворожі табори одягнуті в осман і наспівуючи османські пісні. Один з османських чиновників навіть запросив їх до себе у шатро, де вони випили з ним вина. Благо, він нічого не помітив. “Агенти під прикриттям” пояснили, що вони купці, які торгують виноградом.

Тут то вони пройшли легко. Та вже на підході до Дунаю їх обстріляли власні, австрійські війська, котрі прийняли кур’єрів за ворогів (а що ж, гарно були замасковані). Юрія поранили, і їх обох взяли під варту. Підозри зникли тільки тоді, коли побачили листи, які вони несли. Військові зв’язалися з лотаринзьким герцогом Карлом V, який пообіцяв якнайшвидшу допомогу. Напарники повернулися додому. У Відні запустили сигнальні ракети, щоб повідомити своїм, що з чоловіками все добре.

Через кілька тижнів військо союзників під проводом польського короля Яна III Соберського звільнило Відень з облоги. Кульчицькому віддячили по повній програмі: міська рада подарувала йому будинок, дала велику фінансову премію, та нагородила срібною медаллю. З трофеїв Юрію дісталося 300 мішків кави. З них і почалася вся магія.

Спочатку, одягнений в османський одяг, він на таці Віднем розвозив каву і пропонував горнятко за один крейцер. Та відняни не звиклі до того напою щось не сильно його купували. Тож наш герой почав експериментувати. Спочатку додав до кави цукру, потім - молока. Удосконалений напій став куди популярнішим.

Тоді Кульчицький відкрив першу у місті кав’ярню (чесно кажучи, не першу, як показують дослідження, але не будемо псувати історію), яка отримала назву “Під синьою пляшкою”. Фішкою закладу було те, що він так і продовжував ходити в османському одязі. От якби тоді був Останній Капіталіст, то ми впевнені, він обов’язково носив би ще і наші футболочки. Хоча б раз в тиждень. Та сьогодні ми є, і ви маєте можливість це зробити! Треба всього лиш клікнути на посиланням.

Зустрічали такі аргументи не раз. Наче як роздають, значить роздають щось небезпечне

Тут GONI Мемаси попали дуже влучно.

Українці дотепер не знають, що самі оплачують це все з своїх податків. Від того і таке нерозуміння.

Про це ми говорили у нашому відео про податки.

Ти патріот України й дотримуєшся цінностей вільного ринку та капіталізму?

Наші футболки саме для тебе! "Капіталізм нації! Комунізм ворогам!" та з іншими націонал-буржуазними принтами. Обрати та замовити можна за посиланням.

Україна переможе!

🤦 Взагалі-то, розповсюджена практика щодо соціально значущих товарів - це знижений ПДВ на ці товари. Саме так, наприклад, в ЄС роблять ці товари більш доступними, знизивши на них ПДВ до 10%. Але дійсно, в деяких країнах є практика державного регулювання цін. У Венесуелі, наприклад...

А наші чинуші не хочуть допомагати бідним за рахунок зниження для них податків (бо податки сплачує кінцевий споживач), ні, вони хочуть їм "допомагати" за рахунок роздачі вказівок бізнесу! Подобаються їм успіхи Венесуели!

Друг нашої ініціативи - Oleg Petrichenko

Від себе додамо, що лише недавно Шмигаль говорив про неприпустимість регулювання цін. А тепер говорить про регуляцію націнки не даючи прикладу хоч якоїсь більш-менш розвиненої країни.

Про зменшення ПДВ, як інструмент зменшення цін, ми говорили у нашому відео.

Друзі, ви мабуть вже знаєте, що наше Видавництво Куркуль наступного місяця видає книгу "Що потрібно знати українцям про економіку"

Економіка - не абстрактна наука, вона підкоряється певним законам. Люди, які їх знають, зможуть отримати від неї максимальну користь.

Наш посібник у легкому, популярному форматі дасть вам практичні знання з економіки на конкретних прикладах.

А замовивши його сьогодні ви зможете отримати гарну знижку. Для цього перейдіть за посиланням.

Вітаємо ЗСУ з першим влучним використанням пташок проти супротивника

Бажаємо влучних пострілів і мінусів московським ворогам-окупантам.

Часам пра Кітай кажуць, як пра ўзорнае спалучэнне капіталізму і камунізму: нібыта мудрая Камуністычная Партыя толькі дапамагае бізнесу развівацца сваімі мега-праектамі, а людзі жывуць усё лепш і лепш.

Але гэта, канешне, не так, і супраца з Кітаем мусіць быць асцярожнай. Ну і кітайскі прыклад Жорсткай Рукі нам патрэбны, як сабаку другі хвост.

ВІДЭА: https://youtu.be/_1pdW2061K4

Надіслали друзі з білоруського Белсату.

Колись Мілтон Фрідман почувши від китайців, що їх ціль створювати робочі місця не враховуючи доданої вартості, сказав: видайте кожному китайцю ложку і змусьте рити канал.

Сьогоднішня влада зі спробами через голів обласних адміністрації планово відкривати заводи і створювати робочі місця, чимось нагадує тих китайців.

Тіки от за українського робітника йде сильна конкуренція.

І поки влада займається тиском на бізнес. Паралельно мріючи про українськг6о рузаеота Рухвелта, себто мова про вологу мрію побудувати еконмгіку через пряме державне втручання.

Справжній ефективний капітал буде обходити нас стороною.

В місті Моршин вакциновано 75% людей.

Хворих небагато, з них лише третина вакциновані. Жодної в реанімації.

Також важливо, що місто є курортним. І не несучи небезпеку іншим, може приймати відвідувачів. Дуже розумно було врядуванню міста піти на експеримент МОЗу. В містечку, як бачимо, всі справді капіталісти )

Схожі ж маленькі міста мають іншу картину.

Завод Більшовик, державне збиткове підприємство в Києві, продано інвесторам за 1,4 млрд грн.

Кажуть будуть робити інноваційний парк.

P.S. Кому не подобається ціна, то шукайте порушення доступу до конкуренції. Якщо їх нема, то ціна - справедлива і справжня. Хто схотів, той купив.

​​У Лоудаун Каунті (ВІрджинія) суд визнав винним хлопця у сексуальних домаганнях до дівчини в туалеті школи.
Але відомим цей випадок став через інше - коли батько постраждалої дівчини, Скотт Сміт вперше прийшов до школи та влаштував скандал, його затримала поліція, викликана директором, який хотів аби батько не підіймав скандал.

Причиною було те, що нападник ідентифікував себе як дівчина, носив сукню і саме тому заходив до жіночого туалету.

Тепер місцеві конгресмени вимагають відставки дирекції школи, яка намагалася просто перевести нападника до іншої школи, стало відомо, що і до тієї історії він приставав до інших дівчат. Ці випадки також зараз потрапили до суду.

На фото - батьки проводять акцію протесту проти дій керівництва. Також учні шкіл району на десять хвилин залишили заняття на знак протесту проти покриття випадку.

Але, значана частина ЗМІ висвітлює це так, як стаття у Hill. Там написано що, от учні проводять масову акццію через випадок домагань у школі. Написана реакція місцевих освітян та посадовців.
Але немає ані слова про те, що злочин скоїв трансгендер у жіночому туалеті.

Про цю невеличку деталь написали лише неполіткоректні ЗМІ, як завжди.

Минулого року у нас на каналі вже було відео на цю тему, де Борис вже наводив випадки того, як ЗМІ та посадовцям тепер важко говорити про злочини, якщо їх вчинила людина "не з тієї групи".
Прикладів усе більшає.

Борис Мороз

​​В 18-19 ст. була мода на творення лівих комун, які всі були приречені та не могли існувати.

Характерна була комуна Нова Гармонія, створена на гроші меценатів лівим філософом, соціалістом, Робертом Оуеном.

У 1825 році Оуен купує в Америці 30 тисяч акрів землі та організовує тут, у штаті Індіана, на річці Уобаш, комуністичну продуктивну громаду «Нова гармонія», статут якої ґрунтувався на принципах зрівняльного комунізму. У цій справі йому сприяють філантропи Маклюр та Петро Нааф, які займаються вихованням; сам Оуен, з особливим виборним комітетом, веде усі справи колонії; Проте спроба одночасно перестворити природу людей шляхом перетворення зовнішніх умов закінчується невдачею.

Американський анархіст Джозайя Воррен, який був одним з учасників спільноти Нью-Гармоні, стверджував, що спільнота була приречена на провал через відсутність поваги до особистої волі і приватної власності. Він казав про спільноту: «У нас був світ у мініатюрі — ми знову розіграли французьку революцію, результатом якої стали наші сплюндровані серця, слава Богу, що не трупи… Виявилося, що це був власний, притаманний природі закон різноманітності, який переміг нас… Наш „об'єднаний інтерес“ вступав у непримиренну боротьбу з індивідуальністю людей і обставинами та інстинктом самозбереження…»

Та ще більш красномовно причину провалу описував син Оуена - Дейв:

"Це був гетерогенічний збір радикалів, фанатичних ідейних осіб, ретельних лібералів, лінивих теоретиків і хитрунів, позбавлених докорів совісті. Кожна система, яка запевняє рівну платню для кваліфікованих і працьовитих а також для лінивих ігнорантів, мусить працювати на власне падіння, бо мусить виключити вартісні особливості і зберігти недовчених, лінивих і здеградованих"

Більше ж ви можете дізнатися на чудовому курсі парадигми Марксизму, священника Романа Лаби ось тут.

А ви все на Білла женете

Придбати футболку "Masonic reptilians are dreaming about УКРАЇНСЬКИЙ ЧОРНОЗЕМ" та з іншими націонал-буржуазними принтами можна за посиланням.

​​Класика на капіталісті від учасника клубу авторів Bora Qırımlı

Від самого початку свого існування американська компанія «Pepsi-Cola», перебувала у тіні свого головного конкурента, гіганта західного ринку прохолодних напоїв «Coca-Cola».

Втім, новий талановитий віцепрезидент «Pepsi-Cola» з маркетингу, - Дональд Кендал запропонував революційну ідею – якщо складно витіснити конкурентів з традиційних для них ринків, тоді чому б не закріпити монополію на ринках, де конкурентів немає, а саме продавати напій комуністам?

Звичайно, що всі сприйняли таку пропозицію як абсолютно божевільну, однак Кендал був вдалим маркетологом і уважним психологом.

Так, під час знаменитої виставки американських товарів у СРСР у 1959 році, Хрущов та Ніксон мірялись перевагами капіталізму та комунізму.

Хрущов відмовлявся пробувати американські товари, постійно критикуючи їх, але Кендал змішав концентрат «Pepsi» із московською водою, а інші пляшки привіз із США, запропонувавши Хрущову порівняти смаки. Хрущов спробував напій і звичайно, заявив, що концентрат розмішаний на радянській воді нібито кращій.

На наступний день фотографії Хрущова, що споживає «Pepsi» облетіли весь світ і значно збільшили продажі компанії, Кендал пішов на підвищення, а радянські громадяни тільки під час виставки випили 3 мільйони стаканів американського напою
.
Цей випадок зіграв вирішальну роль у 1970-х роках коли почалася розрядка відносин між СРСР та США і «Pepsi» отримала монополію на радянському ринку.

Популярність «капіталістичного» напою серед громадян країни комунізму була шаленою не дивлячись навіть на те, що він був дорожчий за радянські аналоги.

У 1974 році було побудовано перший завод «Pepsi» у СРСР, згодом з’явились ще 25 цехів. Щорічно радянські громадяни споживали 200 мільйонів пляшок, не рахуючи автоматів із «імпортним» напоєм.

Єдиною проблемою була оплата, - «міцний» радянський рубль за межами СРСР був неконвертованою валютою, платити доларами комуністи не хотіли, а тому сторони дійшли компромісу.

«Pepsi» отримував оплату бартером у вигляді радянської горілки «Столична», яка потім продавалась на американському ринку.

Втім, споживання горілки у США залишалось на сталому рівні, а от радянські громадяни ще більше починали любити «смак американського імперіалізму». Надходження від продажу «Pepsi» у СРСР перевищували доходи від реалізації горілки у 3 рази.

Комуністи і «Pepsi» хотіли збільшити продажі, однак тепер бартеру горілки було недостатньо, крім того СРСР застряг у дорогій афганській війні, опинився під санкціями, а коли ще і впали ціни на нафту, то з грошами у радянської партії стало зовсім погано.

Однак, у СРСР було дуже багато військової техніки, яка по мірі розгортання «перебудови» Горбачова, ставала дедалі старішою і непотрібною.

У 1989 році «Pepsi» і СРСР уклали нову угоду, за умовами якої, в обмін на сировину для напою, радянські військові передали компанії: 17 підводних човнів, 1 есмінець, 1 крейсер і 1 торпедоносець. Крім того, на верфях у Миколаєві почали будуватись ще декілька торгових кораблів та танкерів для компанії.

Генеральний директор «Pepsi» - Дональд Кендал, кепкував з радників адміністрації Буша, кажучи: «Ми роззброюємо Радянський Союз, швидше ніж ви».

Так, компанія «Pepsi» на деякий час (до перепродажу цього майна шведам на металолом), за оцінкою деяких журналістів, стала володаркою шостого за силою військово-морського флоту у світі.

Втім, вся ця історія зносин із комуністами закінчилась для компанії у 1991 році із розпадом СРСР.

Ринки новоутворених держав відкрились, а колишні радянські споживачі, яким дещо набридли десятиріччя монополії «Pepsi», швидко призвичаїлися до нового товару від старого конкурента - напою «Coca-Cola».

Більше про те, чому у радянської промисловості не було шансів у незалежній Україні в нашому відео.

Не впевнені щодо влади. Але настрої в суспільстві характерні.

Німці тут довго мовчали, коли нас московити обстрілювали, а тут вирішили нам розповісти про мінські угоди