Forwarded from Генеральний штаб ЗСУ
Друга світова війна – один із найбільших збройних конфліктів в історії людства. Бойовими діями було охоплено Європу й Східну Азію, Африку та Близький Схід, Атлантику й Тихий океан.
Українці в міжвоєнний період ХХ століття були найбільшою в Європі бездержавною нацією. Війна розпочалася 1 вересня 1939 року з нападу нацистської Німеччини на Польщу. Тоді ж вона зачепила частину українських територій і тамтешнього населення – німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші західноукраїнські міста. Від 22 червня 1941-го, після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР, уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. 22 липня 1942 року українські терени повністю окупувала нацистська Німеччина та її союзники.
Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах і в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Мільйони українців воювали у різних регулярних військах світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Потужності майже всіх українських підприємств працювали на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних і тяжких битв.
Цьогоріч світ відзначає 80-річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. До цієї дати команда Українського інституту національної пам’яті підготувала банерну виставку «Україна у вирі Другої світової війни», яку можна переглянути на Контрактовій площі у Києві.
Ознайомитись з виставкою в електронному форматі можна за посиланням: https://tinyurl.com/y8h6vkas
А сьогодні пропонуємо переглянути карусель, яка стала короткою формою виставки створеної командою УІНП.👆
Українці в міжвоєнний період ХХ століття були найбільшою в Європі бездержавною нацією. Війна розпочалася 1 вересня 1939 року з нападу нацистської Німеччини на Польщу. Тоді ж вона зачепила частину українських територій і тамтешнього населення – німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші західноукраїнські міста. Від 22 червня 1941-го, після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР, уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. 22 липня 1942 року українські терени повністю окупувала нацистська Німеччина та її союзники.
Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах і в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Мільйони українців воювали у різних регулярних військах світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Потужності майже всіх українських підприємств працювали на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних і тяжких битв.
Цьогоріч світ відзначає 80-річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. До цієї дати команда Українського інституту національної пам’яті підготувала банерну виставку «Україна у вирі Другої світової війни», яку можна переглянути на Контрактовій площі у Києві.
Ознайомитись з виставкою в електронному форматі можна за посиланням: https://tinyurl.com/y8h6vkas
А сьогодні пропонуємо переглянути карусель, яка стала короткою формою виставки створеної командою УІНП.👆
Forwarded from Українська добровольча армія
Радник командувача УДА з інформаційних питань Вадим Денисенко:
8 травня. Чи можлива українська історія Другої світової?
Нинішня війна, крім всього іншого, має «потопити» велику масу радянсько-російських наративів Другої світової. В той же час, росіяни будуть пробувати потопити нинішню війну в наративах Другої світової. І для нас, це одна з найбільших гуманітарних битв майбутнього
1. Останні два десятиліття ми пишемо амбівалентну історію України. Історію в якій ми пробуємо примирити непримиренні наративи. Найкращий приклад Хмельницький. Він герой і зрадник. Спроба відійти від чорно-білої концепції - це крамола і маргінес для науковця. В кращому випадку ми дозволяємо собі маленькі реверанси. Це не проблема. Це хвороба росту і дорослішання. Головне цю фазу пройти.
2. Друга світова і її історія мислиться в цій же пастці- парадигмі. Ми або за глорифікацію бандерівців або за продовження радянського наративу про те, який вклад зробили українці в другій світовій війні.
3. Але зараз, як би це дивно не звучало, нам, можливо, не так важливий єдиний наратив. Справа в тому, що нам катастрофічно не вистачає правдивого фактажу. Саме об цей фактаж розібʼються з часом обидві нинішні концепції. Точніше, не розібʼються, а перетворяться на щось нове.
4. Чому я говорю про правдивий фактаж? Справа в тому, що ми знаходимося під тиском радянсько- російської міфологеми про народну війну підкріплену десятиліттями пошуків науковців, сотнями книг і фільмів. У нас, умовно кажучи, на сотню російських документальних і не дуже сторінок є пʼять-шість наших. Плюс є амбівалентний наратив в суспільстві, яке тільки завдяки нинішній війні почало толерувати червоно-чорні прапори на південному сході.Але ще раз повторюся: нам катастрофічно не вистачає фактажу і узагальнень. Ми 40 років говоримо про сталінізм, але у нас досі немає жодної вагомої монографії «Україна і Сталін». І це лише один із прикладів.
5. Вище, я вже говорив про амбівалентність нашого історичного наративу. Але є ще одна проблема: ми пишемо не українську історію з її плюсами і мінусами, а переважно (повторюся, переважно) пробуємо писати наратив, який спростовує російську версію подій. Простіше кажучи, ми самі себе заганяємо в прокрустове ложе, замість того, щоб ширше подивитися на процеси. Якщо ми пишемо про Хмельницького, то за малими винятками ми боїмося говорити про те, що посювстання було вигідне, а може й інспіроване Портою. Якщо ми говоримо про модних нині 60-ків, то нам потрібен італійський автор, щоб вказати на банальний факт: частина цього руху виросла з Комсомолу. І в цьому немає нічого поганого. Це не принижує ні Хмельницького, ні Чорновола. І, більше, того, це не ламає національний міф. Це робить цей самий міф сильнішим. Бо він перестає бути пласким. І він не розбивається об правду, як міф про 28 памфілівців.
6. Головна проблема в тому, що на державному рівні немає замовлення (боюся розуміння) важливості цієї роботи. На рівні університетів, боюся, є страх братися за цю тему. Без держзамовлення це не полетить.
7. А тепер про майбутнє. Нинішня війна, крім всього іншого, має «потопити» велику масу радянсько-російських наративів Другої світової. В той же час, росіяни будуть пробувати потопити нинішню війну в наративах Другої світової. Вони докладуть масу зусиль для того, щоб це потоплення відбулося і в нас. Коли ми нарешті задумаємося про нашу історію Другої світової, її не можна розглядати у відриві від визвольних змагань початку 20 століття (починаючи з революції 1905 року, яка у нас незаслужено забута) і від нинішньої війни.
Дуже сподіваюся, що хтось захоче це почути
8 травня. Чи можлива українська історія Другої світової?
Нинішня війна, крім всього іншого, має «потопити» велику масу радянсько-російських наративів Другої світової. В той же час, росіяни будуть пробувати потопити нинішню війну в наративах Другої світової. І для нас, це одна з найбільших гуманітарних битв майбутнього
1. Останні два десятиліття ми пишемо амбівалентну історію України. Історію в якій ми пробуємо примирити непримиренні наративи. Найкращий приклад Хмельницький. Він герой і зрадник. Спроба відійти від чорно-білої концепції - це крамола і маргінес для науковця. В кращому випадку ми дозволяємо собі маленькі реверанси. Це не проблема. Це хвороба росту і дорослішання. Головне цю фазу пройти.
2. Друга світова і її історія мислиться в цій же пастці- парадигмі. Ми або за глорифікацію бандерівців або за продовження радянського наративу про те, який вклад зробили українці в другій світовій війні.
3. Але зараз, як би це дивно не звучало, нам, можливо, не так важливий єдиний наратив. Справа в тому, що нам катастрофічно не вистачає правдивого фактажу. Саме об цей фактаж розібʼються з часом обидві нинішні концепції. Точніше, не розібʼються, а перетворяться на щось нове.
4. Чому я говорю про правдивий фактаж? Справа в тому, що ми знаходимося під тиском радянсько- російської міфологеми про народну війну підкріплену десятиліттями пошуків науковців, сотнями книг і фільмів. У нас, умовно кажучи, на сотню російських документальних і не дуже сторінок є пʼять-шість наших. Плюс є амбівалентний наратив в суспільстві, яке тільки завдяки нинішній війні почало толерувати червоно-чорні прапори на південному сході.Але ще раз повторюся: нам катастрофічно не вистачає фактажу і узагальнень. Ми 40 років говоримо про сталінізм, але у нас досі немає жодної вагомої монографії «Україна і Сталін». І це лише один із прикладів.
5. Вище, я вже говорив про амбівалентність нашого історичного наративу. Але є ще одна проблема: ми пишемо не українську історію з її плюсами і мінусами, а переважно (повторюся, переважно) пробуємо писати наратив, який спростовує російську версію подій. Простіше кажучи, ми самі себе заганяємо в прокрустове ложе, замість того, щоб ширше подивитися на процеси. Якщо ми пишемо про Хмельницького, то за малими винятками ми боїмося говорити про те, що посювстання було вигідне, а може й інспіроване Портою. Якщо ми говоримо про модних нині 60-ків, то нам потрібен італійський автор, щоб вказати на банальний факт: частина цього руху виросла з Комсомолу. І в цьому немає нічого поганого. Це не принижує ні Хмельницького, ні Чорновола. І, більше, того, це не ламає національний міф. Це робить цей самий міф сильнішим. Бо він перестає бути пласким. І він не розбивається об правду, як міф про 28 памфілівців.
6. Головна проблема в тому, що на державному рівні немає замовлення (боюся розуміння) важливості цієї роботи. На рівні університетів, боюся, є страх братися за цю тему. Без держзамовлення це не полетить.
7. А тепер про майбутнє. Нинішня війна, крім всього іншого, має «потопити» велику масу радянсько-російських наративів Другої світової. В той же час, росіяни будуть пробувати потопити нинішню війну в наративах Другої світової. Вони докладуть масу зусиль для того, щоб це потоплення відбулося і в нас. Коли ми нарешті задумаємося про нашу історію Другої світової, її не можна розглядати у відриві від визвольних змагань початку 20 століття (починаючи з революції 1905 року, яка у нас незаслужено забута) і від нинішньої війни.
Дуже сподіваюся, що хтось захоче це почути
⚔️БРАТЧУК
Позаштатні кореспонденти з Татарстану повідомляють:"Чьтото горіт!"🔥🔥🔥 P. S. Музика в салоні авто - то пєсТня!😂😂😂
Не КамАЗ, але "ноги" для його продукції.
Але, мені подобається, як в улусі палає!😎🔥
Але, мені подобається, як в улусі палає!😎🔥
Forwarded from ОСУВ «Хортиця»
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Східний напрямок
💥«Битва за Торецьк»
💯Вже десятий місяць воїни цієї бригади разом із приданими підрозділами та іншими складовими Сил оборони ведуть Битву за Торецьк – найтривалішу битву російсько-української війни.⚔️
✍️За цей час окупанти втратили близько 20 тисяч особового складу загиблими, а загальні втрати загарбників уже перетнули позначку в 50 тисяч.☠️
📺До Вашої уваги мініфільм «Битва за Торецьк» – про героїзм захисників і захисниць «Сталевої Сотки».🇺🇦
🎥Відео: 100 окрема механізована бригада
t.me/Khortytsky_wind
💥«Битва за Торецьк»
💯Вже десятий місяць воїни цієї бригади разом із приданими підрозділами та іншими складовими Сил оборони ведуть Битву за Торецьк – найтривалішу битву російсько-української війни.⚔️
✍️За цей час окупанти втратили близько 20 тисяч особового складу загиблими, а загальні втрати загарбників уже перетнули позначку в 50 тисяч.☠️
📺До Вашої уваги мініфільм «Битва за Торецьк» – про героїзм захисників і захисниць «Сталевої Сотки».🇺🇦
🎥Відео: 100 окрема механізована бригада
t.me/Khortytsky_wind