🫡Історія про те, як Окремий штурмовий батальйон АРЕЙ УДА захопив в полон, практично одномоментно, більше десятка представників двохсотої армії світу.

Подробиці від головних героїв у переказі друга Барвінка та у викладі Викторії Симкиної.

«Наших на завдання вийшло шестеро - Черчель, Барвінок, Борода, Ярий, Нестор і Татарін. В ході виконання, хлопці натрапили на ворожий бліндаж. Зайшли в нього і побачили трьох. Ті спочатку прийняли хлопців за своїх, але довго в цю гру не пограєш і без зайвих силових реверансів, Барвінок видав короткий спіч наступного змісту:

- Жить хотите, пацаны? Тогда не прикасаемся к оружию и ведем себя тихо. Нам вас убивать нет никакого смысла. Нам есть смысл доставить вас живыми для обмена на наших хлопцев. Будете нормально себя вести - окажетесь в нашем плену. Бояться нечего - насиловать и пытать никто там не будет. А будете нас нервничать - рука не дрогнет!»

Незгодних не було)

Наших перед цим помотало нормально. Ні їжі, ні води вже. Запитали у полонених, чи є що у них. З'ясувалося, що теж нічого, але три дні тому троє їхніх пішло за поповненням запасів. Опа! Ще троє!
- Ну, будемо чекати разом!)

Через короткий час ті троє з'явилися. Теж не відразу зрозуміли, що відбувається і слухняно виконували накази Барвінка:
- Привет! Давай подержу автомат, а ты проходи отдыхай)

Тепер стало шестеро орків проти п'яти наших. Було прийнято рішення частину вивести. Їхніх трьох повели двоє наших. Троє ж ареєвців залишилося охороняти решту. Купою в одинадцять чоловік було йти небезпечно, тому і розділилися.

Тим часом рашики на їхньому командному пункті почали щось підозрювати. Вони періодично виходили на рацію і питали чи все на тій позиції нормально. А полоненим було чітко проговорено, що жодним словом не повинні виказати дійсний стан справ, інакше...🤷 Конценсусу досягнули без застосування сили і ті відігравали відмінно)

Орки піднімали «пташки», ставили якісь примітивні завдання, виконання яких мало довести 4-5-0, по-нашому. Ситуацію хлопці тримали під жорстким контролем, але, якщо відверто, полонені і самі не намагалися порушити консенсус.

Далі ставало все цікавіше - посильні почали з'являтися) Тобто, на їхньому КСП було прийнято рішення прислати «перевіряючих». П'ять разів, по одному з кількагодинними інтервалами з кущів з'являлася озброєна особина в їхньому однострої, на яку вже чекали. Схема залишалася та ж сама:
- Привет! Давай подержу автомат, а ты проходи отдыхай)

Три доби тривало це полювання, поки з'явилася можливість пробиратися до своїх. Та й cаzzapi не такі дурні, як хотілося б. Почали крити всіма можливими засобами. Барвінок приймає рішення зніматись.

- Будем идти. Уговаривать никого не собираюсь, жизнь спасать тоже. Хотите, чтобы свои же не забаранили - двигаемся быстро и выполняем все команды.

Першим пішов Барвінок, потім полонені, за ними - двоє побратимів. Так троє вели вісьмох.

- Як ви там уживалися три доби?! Їх же втроє більше було! Невже вони не намагалися втекти, знищити вас, в решті решт?

- Ні. Сила слова) Чесно, тільки одного прикладом махонув, бо мені здалося, що він хоче відкрити вогонь. А у нього просто пасок автомата закрутився навколо руки і він старався швидше його скинути, щоб віддати мені потримати та піти відпочивати) Я їм просто пояснював, що буде, якщо..., а чого може не бути. Вірили. Нам здалося, що вони самі не сильно хотіли повертатися до своїх. Та й чого рипатись. Ми по-людськи ставилися до них. Наші скидали нам з дронів воду і їжу. Ми чесно ділилися з ними. Обмінний фонд - те, про що ми думали, не більше і не менше.

- І жодного разу не зривалися, шоб в пику заїхати?

- А сенс? Коли в бою ти знищуєш ворога - норм, бо війна. А коли він беззбройний, залежить від тебе, а ти «в пику» - що хочеш показати? Не моє то. Ми ж люди, так?1

🕸Так тепер виглядає легендарний Серебрянський ліс в смузі відповідальності 63 бригади – весь покритий оптоволокном від дронів.

Можете уявити, скільки їх літає тут. І як цей пейзаж виглядатиме після закінчення війни🥺

🪓63 омбр | СТАЛЕВІ ЛЕВИ
Вся дохла русня тут⚡️