Як писав раніше Dawid Kamizela, ми маємо справу з підготовкою повітряного мосту з боку США. Американські літаки-танкери прибувають до призначених авіабаз, звідки проводитимуть дозаправлення в повітрі для літаків, що прямують на Близький Схід.

Що ж ми бачимо насправді? Створення двох (+1 із США) зон дозаправлення на шляху до Близького Сходу (1)

✅ Першу зону, звісно, обслуговуватимуть повітряні танкери, що базуються на східному узбережжі США.

✅ Другу (а водночас першу за межами континентальних США) обслуговуватимуть приблизно вісім літаків, які приземлилися на півдні Іспанії в базі Морон (2)

✅ Другу зону (вже поза континентом) поповнять танкери, які наразі наближаються до східної частини Середземного моря і, ймовірно, приземляться на базі Суда на Криті (3). Поки їх кількість менша, але деякі танкери, очевидно, довелося дозаправити у Великій Британії, і вони приєднаються за кілька годин.

З цього моменту ми рахуємо кілька чи десяток годин, необхідних для підготовки до початку операції, і «літаючі заправні станції» будуть готові.

До чого? На мою думку, реальних сценаріїв два:

✅ підтримка транспортної авіації для масових поставок озброєння до Ізраїлю.

✅ допомога в передислокації з континентальних США на Близький Схід угруповання тактичної авіації ВПС США.

Сценарій із підтримкою передислокації чи удару стратегічного авіаційного флоту в такій конфігурації я вважаю малоймовірним. Бомбардувальники не потребують такого «щільного» і численного супроводу. До того ж ми спостерігаємо відверту демонстративність цього передислокування. Тут немає витонченості, маскування чи секретності.

Якби американці планували удар стратегічною авіацією, вони вже неодноразово доводили, що здатні проводити подібні операції приховано. Натомість ми бачимо демонстративну публічність у створенні цього ланцюга, що саме по собі є сигналом для Ірану.

Побачимо, що принесуть наступні дні – чи то транспортні рейси, чи перекидання тактичної авіації — про це ми дізнаємося досить швидко.