18 грудня 1946 року в Цинциннаті (штат Огайо, США) з'явилася на світ легенда сучасного кінематографу Сті́вен Алан Спілберг (англ. Steven Spielberg).
Майбутній кінорежисер народився в сімї інженера та піаністки. Його батьки походять з українсько-єврейських емігрантів: дід і бабуся з боку батька, Шмуель Шпільберг та Рівка Чечік емігрували до Америки з Кам'янець-Подільського в 1906 році.
Дід Стівена з боку матері Файвл (Філіп) Познер емігрував з Одеси разом із братом — актором єврейського театру Борисом Познером. Дружина Спілберга, Джені Фрідман, народилась у сім'ї іммігрантів уже в Цинциннаті.
Сьогодні Стівен Спілберг — знакова постать сучасного американського кіно. Триразовий лауреат премії «Оскар». Постановник знакових і гучних картин «Щелепи», «Іншопланетянин», «Список Шиндлера», «Врятувати рядового Раяна», «Лінкольн», а також серії фільмів про археолога Індіану Джонса і фільмів серії «Парк юрського періоду». Продюсер культової трилогії науково-фантастичних фільмів «Назад у майбутнє».
Критики практично одноголосно сходяться на думці, що кінотворчість Спілберга — це шлях до відродження кінокультури в новому часі. Завдяки успіхам режисера масовий глядач повернувся до кінотеатрів.
#персона_дня #BitukMedia
Майбутній кінорежисер народився в сімї інженера та піаністки. Його батьки походять з українсько-єврейських емігрантів: дід і бабуся з боку батька, Шмуель Шпільберг та Рівка Чечік емігрували до Америки з Кам'янець-Подільського в 1906 році.
Дід Стівена з боку матері Файвл (Філіп) Познер емігрував з Одеси разом із братом — актором єврейського театру Борисом Познером. Дружина Спілберга, Джені Фрідман, народилась у сім'ї іммігрантів уже в Цинциннаті.
Сьогодні Стівен Спілберг — знакова постать сучасного американського кіно. Триразовий лауреат премії «Оскар». Постановник знакових і гучних картин «Щелепи», «Іншопланетянин», «Список Шиндлера», «Врятувати рядового Раяна», «Лінкольн», а також серії фільмів про археолога Індіану Джонса і фільмів серії «Парк юрського періоду». Продюсер культової трилогії науково-фантастичних фільмів «Назад у майбутнє».
Критики практично одноголосно сходяться на думці, що кінотворчість Спілберга — це шлях до відродження кінокультури в новому часі. Завдяки успіхам режисера масовий глядач повернувся до кінотеатрів.
#персона_дня #BitukMedia
Сьогодні міг би святкувати своє 45-ліття Василь Сліпак, який народився 20 грудня 1974 року у Львові.
За коротку, але яскраву кар’єру оперного співака він виступав на всіх оперних сценах світу. Соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник Революції Гідності та бойових дій на Сході України. Герой України, кавалер ордена «Золота Зірка».
Усе в житті Василя було пов'язано зі співом. У 1983 році, коли йому було 9 років, старший брат Орест відвів його до Львівської хорової капели «Дударик», де Василь співав до 1994 року. Саме Микола Кацал, керівник капели, став першою знаковою постаттю на творчому шляху юного таланту.
Василь Сліпак полонив глядачів своєрідним голосом і вокальною культурою. Йому зазвичай легко вдавалося заволодіти увагою аудиторії, вразити її, викликати у неї найширшу гаму емоцій — здивування, сум, радість, захоплення. Він був природний, артистичний на сцені.
Василь умів ансамблювати у хорі, але було видно, що він соліст. Йому притаманні були культура голосу і досконала сценічна гра, впевненість у фразуванні, виразна дикція, свобода орудування «mezza voce», уміле розкладення динамічних ефектів, свіжість, справжнє захоплення сценічним образом.
Василь Сліпак загинув на Донбасі від рук російських окупантів у червні 2016 року.
#персона_дня #BitukMedia
За коротку, але яскраву кар’єру оперного співака він виступав на всіх оперних сценах світу. Соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник Революції Гідності та бойових дій на Сході України. Герой України, кавалер ордена «Золота Зірка».
Усе в житті Василя було пов'язано зі співом. У 1983 році, коли йому було 9 років, старший брат Орест відвів його до Львівської хорової капели «Дударик», де Василь співав до 1994 року. Саме Микола Кацал, керівник капели, став першою знаковою постаттю на творчому шляху юного таланту.
Василь Сліпак полонив глядачів своєрідним голосом і вокальною культурою. Йому зазвичай легко вдавалося заволодіти увагою аудиторії, вразити її, викликати у неї найширшу гаму емоцій — здивування, сум, радість, захоплення. Він був природний, артистичний на сцені.
Василь умів ансамблювати у хорі, але було видно, що він соліст. Йому притаманні були культура голосу і досконала сценічна гра, впевненість у фразуванні, виразна дикція, свобода орудування «mezza voce», уміле розкладення динамічних ефектів, свіжість, справжнє захоплення сценічним образом.
Василь Сліпак загинув на Донбасі від рук російських окупантів у червні 2016 року.
#персона_дня #BitukMedia
21 грудня 1940 в місті Балтімор (штат Меріленд, США) народився Френсіс «Френк» Вінсент За́ппа — американський вокаліст, гітарист, клавішник, ударник, композитор, аранжувальник, автор текстів, продюсер, сценарист і режисер.
Його батько був хіміком та математиком і працював на оборонну індустрію, тому сім'я часто переїжджала.
1950-го року родина переїхала до Каліфорнії. Уже тоді хлопчик був зачарований музикою, і не в останню чергу завдяки батькові, який часто грав на гітарі. Однак першим інструментом, який привернув увагу Френка, були ударні.
У тринадцять років Заппа приєднався до шкільного гурту The Ramblers, де підтримував ритм-секцію.
Від самого початку своєї діяльності Заппа ніколи не уникав шокуючих видовищ. Наприклад, 1962-го року він запропонував американській публіці під час телевізійної програми Стіва Аллена «Cyklophonia» концерт… велосипедистів, у якому Заппа «грав» на спицях, дув у руль, крутив педалі та випускав повітря із шин.
Однак надалі головною діяльністю Френка була робота у студії «Z», а частина записаного тоді матеріалу з'явилася на легендарному 20-платівковому бутлезі «20 Years Of Frank Zappa».
Музикант залишив по собі багатий творчий доробок і дав стимул розвиткові кількох сучасних музичних стилів.
На честь Френка Заппи навіть названо астероїд 3834, який переміщається в полі Юпітера.
#персона_дня #BitukMedia
Його батько був хіміком та математиком і працював на оборонну індустрію, тому сім'я часто переїжджала.
1950-го року родина переїхала до Каліфорнії. Уже тоді хлопчик був зачарований музикою, і не в останню чергу завдяки батькові, який часто грав на гітарі. Однак першим інструментом, який привернув увагу Френка, були ударні.
У тринадцять років Заппа приєднався до шкільного гурту The Ramblers, де підтримував ритм-секцію.
Від самого початку своєї діяльності Заппа ніколи не уникав шокуючих видовищ. Наприклад, 1962-го року він запропонував американській публіці під час телевізійної програми Стіва Аллена «Cyklophonia» концерт… велосипедистів, у якому Заппа «грав» на спицях, дув у руль, крутив педалі та випускав повітря із шин.
Однак надалі головною діяльністю Френка була робота у студії «Z», а частина записаного тоді матеріалу з'явилася на легендарному 20-платівковому бутлезі «20 Years Of Frank Zappa».
Музикант залишив по собі багатий творчий доробок і дав стимул розвиткові кількох сучасних музичних стилів.
На честь Френка Заппи навіть названо астероїд 3834, який переміщається в полі Юпітера.
#персона_дня #BitukMedia
22 грудня 1833 року народилася українська і російська письменниця, перекладач Марко Вовчок (при народженні — Марія Олександрівна Вілінська).
Вілінська була дружиною, спочатку українського етнографа Опанаса Маркевича, а пізніше – російського офіцера Михайла Лобача-Жученка.
Окрім цього вона є матір'ю російського публіциста Богдана Марковича, троюрідною сестрою російського літературного критика Дмитра Писарєва, старшою сестрою російського письменника Дмитра Вілінського та тіткою українського дипломата Олександра Вілінського.
Твори Вовчка мали антикріпацьке спрямування та описували історичне минуле України. У 1860-их роках Вовчок здобула значної літературної слави в Україні після публікації у 1857 році україномовної збірки «Народні оповідання».
З творчістю Марка Вовчка зросла міжнародна роль української літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у 1860—1870-х рр. мала вирішальний вплив навіть на розвиток болгарської белетристики.
Твори Вілінської за її життя, починаючи з 1859, з'являлися в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходили у Франції, Англії, Німеччині, Італії й інших європейських країнах.
#персона_дня #BitukMedia
Вілінська була дружиною, спочатку українського етнографа Опанаса Маркевича, а пізніше – російського офіцера Михайла Лобача-Жученка.
Окрім цього вона є матір'ю російського публіциста Богдана Марковича, троюрідною сестрою російського літературного критика Дмитра Писарєва, старшою сестрою російського письменника Дмитра Вілінського та тіткою українського дипломата Олександра Вілінського.
Твори Вовчка мали антикріпацьке спрямування та описували історичне минуле України. У 1860-их роках Вовчок здобула значної літературної слави в Україні після публікації у 1857 році україномовної збірки «Народні оповідання».
З творчістю Марка Вовчка зросла міжнародна роль української літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у 1860—1870-х рр. мала вирішальний вплив навіть на розвиток болгарської белетристики.
Твори Вілінської за її життя, починаючи з 1859, з'являлися в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходили у Франції, Англії, Німеччині, Італії й інших європейських країнах.
#персона_дня #BitukMedia
23 грудня 1898 року в містечку Гостомель, що під Києвом, народився Федір Петрович Артеменко — полковник Армії УНР, згодом «Отаман Орлик» — найвідоміший на Київщині полковник часів Української революції 1917–1921.
Малий Федір зростав без батька. Закінчив місцеву сільську двокласну школу, допомагав матері по господарству. Згодом їде вчитися та працювати до Києва.
На початку Першої світової війни добровільно вступає до армії.
Зустрів Лютневу революцію в Оренбурзі. Обраний членом полкової ради. часто виступав на мітингах, агітував солдатів.
Після повернення до України, впродовж 1917-1921 років веде активну боротьбу за Незалежність під псевдонімом Орлик.
19 січня 1922 року схоплений і заарештований каральним загоном російсько-більшовицьких окупантів (чекістами). Утримувався в Лук'янівській в'язниці. 29 січня київська губернська ЧК звітувала, що «спіймала петлюрівського отамана Орлика, захопила його штаб і заарештувала 139 членів збройного загону, яким командував Орлик».
26 лютого Київським губчека засуджений до розстрілу у віці 25-ти років.
У червні 2018 року Федора Артеменка та його бойових побратимів Якова Хоменка-Смутенка та Федора Ногу, свого часу засуджених за ст. 58, ст. 68 ч.ч. 1,2 ст. 76 Кримінального кодексу УРСР 1922 року до розстрілу, було реабілітовано рішенням Апеляційного суду Київської області.
#персона_дня #BitukMedia
Малий Федір зростав без батька. Закінчив місцеву сільську двокласну школу, допомагав матері по господарству. Згодом їде вчитися та працювати до Києва.
На початку Першої світової війни добровільно вступає до армії.
Зустрів Лютневу революцію в Оренбурзі. Обраний членом полкової ради. часто виступав на мітингах, агітував солдатів.
Після повернення до України, впродовж 1917-1921 років веде активну боротьбу за Незалежність під псевдонімом Орлик.
19 січня 1922 року схоплений і заарештований каральним загоном російсько-більшовицьких окупантів (чекістами). Утримувався в Лук'янівській в'язниці. 29 січня київська губернська ЧК звітувала, що «спіймала петлюрівського отамана Орлика, захопила його штаб і заарештувала 139 членів збройного загону, яким командував Орлик».
26 лютого Київським губчека засуджений до розстрілу у віці 25-ти років.
У червні 2018 року Федора Артеменка та його бойових побратимів Якова Хоменка-Смутенка та Федора Ногу, свого часу засуджених за ст. 58, ст. 68 ч.ч. 1,2 ст. 76 Кримінального кодексу УРСР 1922 року до розстрілу, було реабілітовано рішенням Апеляційного суду Київської області.
#персона_дня #BitukMedia
24 грудня 1937 року в селі Єрки Катеринопільського району Черкащини народився В'ячеслав Чорновіл — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Герой України (2000, посмертно).
Разом з іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників і дисидентів.
Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Один з ініціаторів створення Української Гельсінської спілки.
Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаганду». Загалом у неволі провів 17 років.
В’ячеслав Максимович був одним із ініціаторів проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.
Кандидат у Президенти України на виборах 1991 року. З 1992 р. і до смерті — голова Народного Руху України. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
Загинув 25 березня 1999 року за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї.
#персона_дня #BitukMedia
Разом з іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників і дисидентів.
Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Один з ініціаторів створення Української Гельсінської спілки.
Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаганду». Загалом у неволі провів 17 років.
В’ячеслав Максимович був одним із ініціаторів проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.
Кандидат у Президенти України на виборах 1991 року. З 1992 р. і до смерті — голова Народного Руху України. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
Загинув 25 березня 1999 року за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї.
#персона_дня #BitukMedia
1 січня 1919 року в Нью-Йорку народився письменник і публіцист Джеро́м Де́від Се́лінджер.
Серед його найвизначніших творів — роман «Ловець у житі» (1951), що мав значний вплив на суспільство Америки.
Письменницька кар'єра Селінджера розпочалася з публікації коротких оповідань у нью-йоркських журналах.
Першу серйозну популярність Селінджеру принесло коротке оповідання «Чудовий день для рибки-бананки» — історія одного дня з життя молодого чоловіка Сеймура Гласа і його дружини.
Після того, як роман «Ловець у житі» завоював велику популярність, Селінджер почав вести життя відлюдника, відмовляючись від інтерв'ю.
Після 1965 припинив друкуватися, пишучи тільки для себе. В останні роки він практично не мав контактів із зовнішнім світом, живучи за високою огорожею в особняку в містечку Корніш у штаті Нью-Гемпшир.
Останнім твором Селінджера є повість «Шістнадцятий день Гепворта 1924 року», надрукована в журналі «Нью-Йоркер» у 1965.
#персона_дня #BitukMedia
Серед його найвизначніших творів — роман «Ловець у житі» (1951), що мав значний вплив на суспільство Америки.
Письменницька кар'єра Селінджера розпочалася з публікації коротких оповідань у нью-йоркських журналах.
Першу серйозну популярність Селінджеру принесло коротке оповідання «Чудовий день для рибки-бананки» — історія одного дня з життя молодого чоловіка Сеймура Гласа і його дружини.
Після того, як роман «Ловець у житі» завоював велику популярність, Селінджер почав вести життя відлюдника, відмовляючись від інтерв'ю.
Після 1965 припинив друкуватися, пишучи тільки для себе. В останні роки він практично не мав контактів із зовнішнім світом, живучи за високою огорожею в особняку в містечку Корніш у штаті Нью-Гемпшир.
Останнім твором Селінджера є повість «Шістнадцятий день Гепворта 1924 року», надрукована в журналі «Нью-Йоркер» у 1965.
#персона_дня #BitukMedia
2 січня 1920 в єврейській родині в містечку Петровичі Литовсько-Білоруської РСР (нині Смоленська область Росії) народився Айзек Азімов.
1923 року його батьки переїхали до США, а у 1928 році стали громадянами цієї країни.
Айзек Азімов – один з найвідоміших майстрів наукової фантастики та лауреат премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (1987).
Найвідомішими є його книги про роботів, у тому числі «Я, робот» (1950), детективна серія «Сталеві печери» (1954), «Оголене сонце» (1957), «Роботи світанку» (1983) та «Роботи та Імперія» (1985).
Багато вчених, які сьогодні вивчають перспективи створення штучного інтелекту, визнають значний вплив його творів.
#персона_дня #BitukMedia
1923 року його батьки переїхали до США, а у 1928 році стали громадянами цієї країни.
Айзек Азімов – один з найвідоміших майстрів наукової фантастики та лауреат премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (1987).
Найвідомішими є його книги про роботів, у тому числі «Я, робот» (1950), детективна серія «Сталеві печери» (1954), «Оголене сонце» (1957), «Роботи світанку» (1983) та «Роботи та Імперія» (1985).
Багато вчених, які сьогодні вивчають перспективи створення штучного інтелекту, визнають значний вплив його творів.
#персона_дня #BitukMedia
4 січня 1643 року у Лінкольнширі, Велика Британія, народився вчений, який заклав основи сучасного природознавства та творець класичної фізики – сер Ісаак Ньютон.
Ісаак Ньютон, син дрібного, але заможного фермера. Хлопчик народився хворобливим, до терміну, тиждень його життя висіло на волосині.
Ньютон сформулював закони руху, відомі як закони Ньютона й закон всесвітнього тяжіння, які стали основою наукового світогляду впродовж трьох наступних століть і мали великий вплив не тільки на фізику, а й на філософію.
Ньютон був ревним християнином, хоча мав деякі неортодоксальні погляди щодо природи Трійці.
Чимало часу Ньютон присвятив алхімії та біблійній хронології, хоча більшість його робіт у цих галузях залишилися неопублікованими за життя.
Ньютон не гнався за славою. У 1670 році він писав Джону Коллінзу: «Я не бачу нічого бажаного в славі, навіть якби я був здатний заслужити її. Це, можливо, збільшило б число моїх знайомих, але це саме те, чого я найбільше намагаюся уникати».
#персона_дня #BitukMedia
Ісаак Ньютон, син дрібного, але заможного фермера. Хлопчик народився хворобливим, до терміну, тиждень його життя висіло на волосині.
Ньютон сформулював закони руху, відомі як закони Ньютона й закон всесвітнього тяжіння, які стали основою наукового світогляду впродовж трьох наступних століть і мали великий вплив не тільки на фізику, а й на філософію.
Ньютон був ревним християнином, хоча мав деякі неортодоксальні погляди щодо природи Трійці.
Чимало часу Ньютон присвятив алхімії та біблійній хронології, хоча більшість його робіт у цих галузях залишилися неопублікованими за життя.
Ньютон не гнався за славою. У 1670 році він писав Джону Коллінзу: «Я не бачу нічого бажаного в славі, навіть якби я був здатний заслужити її. Це, можливо, збільшило б число моїх знайомих, але це саме те, чого я найбільше намагаюся уникати».
#персона_дня #BitukMedia
5 січня 1932 року в Алессандрії (П'ємонт, Італія), народився італійський письменник, філософ, лінгвіст, літературний критик, спеціаліст із семіотики і медієвіст Умберто Еко.
Прізвище Еко (Eco), ймовірно, є абревіатурою від ex caelis oblatus (лат. «дарунок з небес»), яке було дане його дідові (знайді) міськими урядовцями.
Його батько був одним із 13 дітей в сім'ї і хотів аби його син отримав юридичну освіту, але Умберто вступив до Туринського університету, щоби вивчати середньовічну філософію й літературу, і 1954 року успішно його закінчив.
Як науковець є найбільш відомим спеціалістом нашого часу з історії середньовічної Європи. Також є філософом, хоча цим менш відомий.
Літературну діяльність розпочав 1980 року написанням філософсько-детективного роману «Ім'я троянди». Цей роман досі залишається найпопулярнішим його твором.
Енциклопедичні знання Еко, викладені у творах, вражають. Складається враження, що він намагається охопити весь інтелектуальний набуток європейської цивілізації і зрозуміти культурологічні процеси, які відбувалися і відбуваються у Європі.
#персона_дня #BitukMedia
Прізвище Еко (Eco), ймовірно, є абревіатурою від ex caelis oblatus (лат. «дарунок з небес»), яке було дане його дідові (знайді) міськими урядовцями.
Його батько був одним із 13 дітей в сім'ї і хотів аби його син отримав юридичну освіту, але Умберто вступив до Туринського університету, щоби вивчати середньовічну філософію й літературу, і 1954 року успішно його закінчив.
Як науковець є найбільш відомим спеціалістом нашого часу з історії середньовічної Європи. Також є філософом, хоча цим менш відомий.
Літературну діяльність розпочав 1980 року написанням філософсько-детективного роману «Ім'я троянди». Цей роман досі залишається найпопулярнішим його твором.
Енциклопедичні знання Еко, викладені у творах, вражають. Складається враження, що він намагається охопити весь інтелектуальний набуток європейської цивілізації і зрозуміти культурологічні процеси, які відбувалися і відбуваються у Європі.
#персона_дня #BitukMedia
6 січня 1596 року народився український військовий, політичний та державний діяч, гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманщини - Богда́н (Зино́вій-Богда́н) Миха́йлович Хмельни́цький.
Богдан Хмельницький був першим з козацьких ватажків, котрому офіційно було надано титул гетьмана. Він все життя намагався розбудувати незалежну українську державу.
Місцем народження вважається Суботів (нині Черкаська область, Україна).
Богдан був дуже освічений. Він володів латинською, польською, турецькою та французькою мовою. Освіту він здобув у єзуїтів — чоловічого чернечого ордену Римо-католицької церкви.
При цьому Хмельницький залишився вірним православ’ю.
Один випадок повністю змінив його життя і остаточно налаштував проти Польської держави. Підстароста Чаплинський розгромив його хутір, вкрав його кохану і висік сина Богдана. Звернувшись до короля за допомогою, він був лише обдарований радою захищати свої землі. Так він і вчинив, піднявши повстання.
Богдан надавав підтримку Київській академії, оскільки був дуже розташований до освічених людей. Він любив веселі застілля, народні пісні і був привітним господарем.
Хмельницький грав на бандурі — українському народному струнному щипковому музичному інструменті. Гетьман вважався знавцем зброї і коней. Вів він просте козацьке життя без надмірностей.
Хмельницький був хорошим оратором, прикрашав свою промову народними приказками і яскравими прикладами з життя.
Його постать оспівана в піснях. Він вважається одним з батьків української державності.
#персона_дня #BitukMedia
Богдан Хмельницький був першим з козацьких ватажків, котрому офіційно було надано титул гетьмана. Він все життя намагався розбудувати незалежну українську державу.
Місцем народження вважається Суботів (нині Черкаська область, Україна).
Богдан був дуже освічений. Він володів латинською, польською, турецькою та французькою мовою. Освіту він здобув у єзуїтів — чоловічого чернечого ордену Римо-католицької церкви.
При цьому Хмельницький залишився вірним православ’ю.
Один випадок повністю змінив його життя і остаточно налаштував проти Польської держави. Підстароста Чаплинський розгромив його хутір, вкрав його кохану і висік сина Богдана. Звернувшись до короля за допомогою, він був лише обдарований радою захищати свої землі. Так він і вчинив, піднявши повстання.
Богдан надавав підтримку Київській академії, оскільки був дуже розташований до освічених людей. Він любив веселі застілля, народні пісні і був привітним господарем.
Хмельницький грав на бандурі — українському народному струнному щипковому музичному інструменті. Гетьман вважався знавцем зброї і коней. Вів він просте козацьке життя без надмірностей.
Хмельницький був хорошим оратором, прикрашав свою промову народними приказками і яскравими прикладами з життя.
Його постать оспівана в піснях. Він вважається одним з батьків української державності.
#персона_дня #BitukMedia
Там, у степу, схрестилися дороги,
Немов у герці дикому мечі,
І час неспинний, стиснувши остроги,
Над ними чвалить вранці і вночі...
Ці слова належать Василю Симоненку – українському поету-шестидесятнику.
8 січня 2020 року йому б виповнилося 85 років.
Народився Василь Андрійович 8 січня 1935 року у селі Біївці на Лубенщині Полтавської області.
Після закінчення факультету журналістики 1957 року працював в обласних газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини».
Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» і казка «Цар Плаксій та Лоскотон».
1962 року разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховань розстріляних органами НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, а також у Биківні.
Влітку 1962 поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Шевченка (Сміла). На думку друзів поета, це побиття було не випадковим. Відтоді й почало погіршуватися його здоров'я.
Василь Симоненко увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини XX ст.
#персона_дня #BitukMedia
Немов у герці дикому мечі,
І час неспинний, стиснувши остроги,
Над ними чвалить вранці і вночі...
Ці слова належать Василю Симоненку – українському поету-шестидесятнику.
8 січня 2020 року йому б виповнилося 85 років.
Народився Василь Андрійович 8 січня 1935 року у селі Біївці на Лубенщині Полтавської області.
Після закінчення факультету журналістики 1957 року працював в обласних газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини».
Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» і казка «Цар Плаксій та Лоскотон».
1962 року разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховань розстріляних органами НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, а також у Биківні.
Влітку 1962 поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Шевченка (Сміла). На думку друзів поета, це побиття було не випадковим. Відтоді й почало погіршуватися його здоров'я.
Василь Симоненко увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини XX ст.
#персона_дня #BitukMedia
«…Мною все життя рухає заздрість. Я заздрив красивим — і став привабливим, я заздрив розумним — і став несподіваним…»
9 січня 1924 року у Єревані народився український та вірменський кінорежисер, один із представників хвилі «українського поетичного кіно» Сергій Параджанов.
Сергій народився у родині антиквара, був третьою дитиною в сім'ї (сестри Рузанна й Аня). Батько — Параджанян Йосиф Сергійович, мати — Бежанова (Бежанян) Сірануш Давидівна.
З Україною пов'язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В Україні він створив фільми «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка», «Перший парубок», «Українська рапсодія», «Квітка на камені» (у співавторстві з Анатолієм Слісаренком).
Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході (там фільм демонструвався під назвою «Вогняні коні») інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині.
17 березня 1973 Сергій Параджанов був заарештований і засуджений до п'ятирічного ув'язнення за гомосексуалізм, хоча в обвинувальному вироку були статті і «за спекуляцію», і «за український націоналізм».
Параджанову дали п'ять років колонії суворого режиму, які він відбував у Лук'янівській тюрмі та колонії в Алчевську.
Непоставлених фільмів у Параджанова більше, ніж у будь-якого іншого режисера. Лише під час арешту зникло сімнадцять сценаріїв, підготовлених до зйомок і відкинутих можновладцями. І ще близько сотні були винесені ним з ув'язнення, але вони існували лише… в його голові.
Помер Параджанов 20 липня 1990 року від раку легенів.
#персона_дня #BitukMedia
9 січня 1924 року у Єревані народився український та вірменський кінорежисер, один із представників хвилі «українського поетичного кіно» Сергій Параджанов.
Сергій народився у родині антиквара, був третьою дитиною в сім'ї (сестри Рузанна й Аня). Батько — Параджанян Йосиф Сергійович, мати — Бежанова (Бежанян) Сірануш Давидівна.
З Україною пов'язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В Україні він створив фільми «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка», «Перший парубок», «Українська рапсодія», «Квітка на камені» (у співавторстві з Анатолієм Слісаренком).
Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході (там фільм демонструвався під назвою «Вогняні коні») інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині.
17 березня 1973 Сергій Параджанов був заарештований і засуджений до п'ятирічного ув'язнення за гомосексуалізм, хоча в обвинувальному вироку були статті і «за спекуляцію», і «за український націоналізм».
Параджанову дали п'ять років колонії суворого режиму, які він відбував у Лук'янівській тюрмі та колонії в Алчевську.
Непоставлених фільмів у Параджанова більше, ніж у будь-якого іншого режисера. Лише під час арешту зникло сімнадцять сценаріїв, підготовлених до зйомок і відкинутих можновладцями. І ще близько сотні були винесені ним з ув'язнення, але вони існували лише… в його голові.
Помер Параджанов 20 липня 1990 року від раку легенів.
#персона_дня #BitukMedia
10 січня 1596 року в сім'ї валаського і молдовського господаря Симеона Могили та семигородської княжни Марґарет народився син - майбутній український політичний, церковний і освітній діяч, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, екзарх Константинопольського патріарха, архімандрит Києво-Печерського монастиря - Петро́ Моги́ла.
Петро Могила вільно володів грецькою, латиною, польською, досить швидко опанував богословську науку, добре знав засади католицького богослов'я.
Вже будучи архімандритом, він докладав усіх зусиль, щоб Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце як серед інших друкарень України, так і за кордоном.
За п'ять з половиною років його настоятельства з лаврської друкарні вийшло 15 видань; серед них були і книги Петра Могили.
Перебуваючи на посаді архімандрита, він зумів згуртувати довкола себе освічених людей.
Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври з його благословіння відкрилася перша школа.
Лаврську школу, об'єднану в 1632 році з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колегію, яку було проголошено правонаступницею Київської Академії, заснованої Ярославом Мудрим.
Сьогодні ім’я Петра Могили носить один із провідних вузів України.
#персона_дня #BitukMedia
Петро Могила вільно володів грецькою, латиною, польською, досить швидко опанував богословську науку, добре знав засади католицького богослов'я.
Вже будучи архімандритом, він докладав усіх зусиль, щоб Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце як серед інших друкарень України, так і за кордоном.
За п'ять з половиною років його настоятельства з лаврської друкарні вийшло 15 видань; серед них були і книги Петра Могили.
Перебуваючи на посаді архімандрита, він зумів згуртувати довкола себе освічених людей.
Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври з його благословіння відкрилася перша школа.
Лаврську школу, об'єднану в 1632 році з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колегію, яку було проголошено правонаступницею Київської Академії, заснованої Ярославом Мудрим.
Сьогодні ім’я Петра Могили носить один із провідних вузів України.
#персона_дня #BitukMedia
11 січня 1875 року у Києві народився український і російський композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч німецько-польського походження Рейнгольд Моріцевич Глієр.
Глієр є автором ряду творів на українську тематику, зокрема це балет «Тарас Бульба», симфонічна картина-балет «Запорожці», симфонічна поема «Заповіт» пам'яті Тараса Шевченка та інші.
Впливи українських фольклорних джерел виявляються в багатьох творах композитора.
Ім'я Рейнгольда Глієра носить Київський інститут музики.
#персона_дня #BitukMedia
Глієр є автором ряду творів на українську тематику, зокрема це балет «Тарас Бульба», симфонічна картина-балет «Запорожці», симфонічна поема «Заповіт» пам'яті Тараса Шевченка та інші.
Впливи українських фольклорних джерел виявляються в багатьох творах композитора.
Ім'я Рейнгольда Глієра носить Київський інститут музики.
#персона_дня #BitukMedia
12 січня 1907 року у Житомирі народився український і радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор, основоположник практичної космонавтики - Сергі́й Па́влович Корольо́в.
Донька Корольова Наталія Сергіївна згадує: «Саме слово Україна вимовляли в нашій родині трепетно, з великою любов'ю. Дитинство мій батько провів у Ніжині, народився він у Житомирі, мешкав у Києві, в Одесі.
Перші 24 роки, майже половину свого життєвого шляху, батько провів в Україні. Він дуже її любив. Полюбляв українські пісні, українську мову. Це точно. „Дивлюсь я на небо“, „Реве та стогне Дніпр широкий“ — улюблені пісні бабусі й батька».
Пісня «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…» стала однією із спонук, які привели майбутнього основоположника практичної світової космонавтики до зацікавлення космосом.
Коли Корольов запустив ракету з першим українським космонавтом Павлом Поповичем, той заспівав з космосу для головного конструктора його улюблену пісню «Дивлюсь я на небо…».
#персона_дня #BitukMedia
Донька Корольова Наталія Сергіївна згадує: «Саме слово Україна вимовляли в нашій родині трепетно, з великою любов'ю. Дитинство мій батько провів у Ніжині, народився він у Житомирі, мешкав у Києві, в Одесі.
Перші 24 роки, майже половину свого життєвого шляху, батько провів в Україні. Він дуже її любив. Полюбляв українські пісні, українську мову. Це точно. „Дивлюсь я на небо“, „Реве та стогне Дніпр широкий“ — улюблені пісні бабусі й батька».
Пісня «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…» стала однією із спонук, які привели майбутнього основоположника практичної світової космонавтики до зацікавлення космосом.
Коли Корольов запустив ракету з першим українським космонавтом Павлом Поповичем, той заспівав з космосу для головного конструктора його улюблену пісню «Дивлюсь я на небо…».
#персона_дня #BitukMedia
13 січня 1977 року народився британський актор Орла́ндо Джо́натан Бла́нчард Блум.
Всесвітню популярність Орландо, як актору, принесли ролі Леґоласа в екранізації романів Джона Толкієна та Вільяма Тернера у франшизі «Пірати Карибського моря».
У 1993 році у віці 16 років він вирушив в Лондон де провів два сезони, граючи на сцені Національного молодіжного театру Лондона. Після - одержав грант на навчання в Британсько-американській академії драматичного мистецтва.
Наприкінці третього року навчання Блум взяв участь в кастингу на роль Фарамира в масштабному проекті новозеландського режисера Пітера Джексона — екранізації роману Толкіна «Володар перснів».
Незабаром Джексон повідомив йому, що роль Фарамира дісталася Девіду Венхему, і запропонував Блуму набагато привабливішу роль — ельфа Леголаса, принца Лісового королівства й одного з хоронителів Персня Всевладдя.
Роль Леголаса стала для Блума пропуском у кіно й принесла премію «Імперія» як найкращому дебютанту.
У квітні 2016 року Орландо Блум, як посол ЮНІСЕФ, завітав до України і зустрівся зі своїми українськими фанатами. Він відвідав Святогірськ, Краматорськ, Слов'янськ, Маріуполь, Київ і Харків.
#персона_дня #BitukMedia
Всесвітню популярність Орландо, як актору, принесли ролі Леґоласа в екранізації романів Джона Толкієна та Вільяма Тернера у франшизі «Пірати Карибського моря».
У 1993 році у віці 16 років він вирушив в Лондон де провів два сезони, граючи на сцені Національного молодіжного театру Лондона. Після - одержав грант на навчання в Британсько-американській академії драматичного мистецтва.
Наприкінці третього року навчання Блум взяв участь в кастингу на роль Фарамира в масштабному проекті новозеландського режисера Пітера Джексона — екранізації роману Толкіна «Володар перснів».
Незабаром Джексон повідомив йому, що роль Фарамира дісталася Девіду Венхему, і запропонував Блуму набагато привабливішу роль — ельфа Леголаса, принца Лісового королівства й одного з хоронителів Персня Всевладдя.
Роль Леголаса стала для Блума пропуском у кіно й принесла премію «Імперія» як найкращому дебютанту.
У квітні 2016 року Орландо Блум, як посол ЮНІСЕФ, завітав до України і зустрівся зі своїми українськими фанатами. Він відвідав Святогірськ, Краматорськ, Слов'янськ, Маріуполь, Київ і Харків.
#персона_дня #BitukMedia
«Бути елегантною завжди - це так просто!»
Саме так говорила легендарна жінка, яка народилася 14 січня 1883 року в італійському Турині. Її ім’я – Марі Аделаїда Ньєлі, хоча на весь світ вона відома як Ніна Річчі.
Дівчина народилася в родині шевця. Невдовзі її сім’я переїхала до Монте-Карло у пошуках багатих клієнтів.
Після смерті батька юна Ніна почала вчитися на кравчиню і паралельно працювати у галантерейному магазині, аби допомогти сім’ї, а вже згодом влаштувалася до дому моди. Дівчина отримала звання першої модистки, коли їй було всього 18 років.
Невдовзі вона зустріла свого чоловіка-квіткаря – Луї Річчі, від якого народила сина. Шлюб протривав недовго, але саме Луї подарував Ніні легендарне прізвище.
Із маленькою дитиною на руках, жінка влаштувалася дизайнером до дому моди «Раффін», де невдовзі збудувала чудову кар’єру і стала відомою на весь Париж.
Згодом саме син умовив 50-річну матір створити власний дім моди.
Класичний костюм, варіації на тему «маленька» чорна сукня, сукня-піджак — ось основа її перших колекцій. Одяг жінки славився своєю елегантністю та бюджетністю, завдяки чому перші ж покази були надуспішними, а ім’я Ніни пролунало на увесь світ.
Ніна Річчі померла у 1970, у віці 87 років. Її син, Роберт, продовжував керувати компанією до самої смерті. Після нього справу продовжив Жиль Фуш — прийомний син Ніни.
Дім моди «Ніна Річчі» досі існує і процвітає у Парижі, а строгий і, водночас, витончений стиль – ніколи не вийде з моди.
#персона_дня #BitukMedia
Саме так говорила легендарна жінка, яка народилася 14 січня 1883 року в італійському Турині. Її ім’я – Марі Аделаїда Ньєлі, хоча на весь світ вона відома як Ніна Річчі.
Дівчина народилася в родині шевця. Невдовзі її сім’я переїхала до Монте-Карло у пошуках багатих клієнтів.
Після смерті батька юна Ніна почала вчитися на кравчиню і паралельно працювати у галантерейному магазині, аби допомогти сім’ї, а вже згодом влаштувалася до дому моди. Дівчина отримала звання першої модистки, коли їй було всього 18 років.
Невдовзі вона зустріла свого чоловіка-квіткаря – Луї Річчі, від якого народила сина. Шлюб протривав недовго, але саме Луї подарував Ніні легендарне прізвище.
Із маленькою дитиною на руках, жінка влаштувалася дизайнером до дому моди «Раффін», де невдовзі збудувала чудову кар’єру і стала відомою на весь Париж.
Згодом саме син умовив 50-річну матір створити власний дім моди.
Класичний костюм, варіації на тему «маленька» чорна сукня, сукня-піджак — ось основа її перших колекцій. Одяг жінки славився своєю елегантністю та бюджетністю, завдяки чому перші ж покази були надуспішними, а ім’я Ніни пролунало на увесь світ.
Ніна Річчі померла у 1970, у віці 87 років. Її син, Роберт, продовжував керувати компанією до самої смерті. Після нього справу продовжив Жиль Фуш — прийомний син Ніни.
Дім моди «Ніна Річчі» досі існує і процвітає у Парижі, а строгий і, водночас, витончений стиль – ніколи не вийде з моди.
#персона_дня #BitukMedia
16 січня 1622 року народився на світ Жан Батист Поклен або Мольєр - французький письменник, драматург і актор, один із засновників «Блискучого Театру», пізніше його провідний актор.
Жан Батист Поклен походив із старовинної буржуазної сім'ї шпалерників-драпірувальників та декораторів.
Хлопця виховували в тодішній єзуїтській школі Клермонського колежу, де він ґрунтовно вивчив латину, так що вільно читав в оригіналі римських авторів.
17 лютого 1673 Поклен помер, догравши у спектаклі свою роль.
Мольєр зробив величезний вплив на весь подальший розвиток буржуазної комедії як у Франції, так і за її межами.
#персона_дня #BitukMedia
Жан Батист Поклен походив із старовинної буржуазної сім'ї шпалерників-драпірувальників та декораторів.
Хлопця виховували в тодішній єзуїтській школі Клермонського колежу, де він ґрунтовно вивчив латину, так що вільно читав в оригіналі римських авторів.
17 лютого 1673 Поклен помер, догравши у спектаклі свою роль.
Мольєр зробив величезний вплив на весь подальший розвиток буржуазної комедії як у Франції, так і за її межами.
#персона_дня #BitukMedia
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
❗️Несподівано цікава деталь з нинішнього #Євробачення: на емблемі пісенного конкурсу прапор України🇺🇦 використаний аж тричі!
Сподіваємось, це хороший знак для українського гурту Go-A, який пройшов до фіналу Євробачення 2021.
Не пропустіть трансляцію фіналу, яка відбудеться у суботу, 22 травня.
#eurovision
Екслюзив #BitukMedia
Сподіваємось, це хороший знак для українського гурту Go-A, який пройшов до фіналу Євробачення 2021.
Не пропустіть трансляцію фіналу, яка відбудеться у суботу, 22 травня.
#eurovision
Екслюзив #BitukMedia